- набундючити
- —————————————————————————————набундю́читидієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови. 2005.
Орфографічний словник української мови. 2005.
набундючити — див. набундючувати … Український тлумачний словник
набундючений — а, е, розм. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до набундючити. || у знач. прикм.Надутий, з розпущеними крилами. 2) перен. Зарозумілий, пихатий … Український тлумачний словник
набундючувати — ую, уєш, недок., набундю/чити, чу, чиш, док., перех., розм. Незграбно розпускати, розставляти, розсувати щось. Набундючити крила … Український тлумачний словник